Я заміжня майже 20 років, маю дім, достаток, двох дітей. Здавалося б, життя вдалося, але відчуваю, що сім’я тріщить по швах і провина на мені. Я зробила ганебний крок

Події

Більше 15 років ми кохали одне одного і безмежно поважали. Чоловік дарував мені подарунки, возив на відпочинок і приділяв увагу. Я віддавала любов і підтримувала в починаннях. Сім’я здавалася зразковою. Не знаю, чи були у нього жінки за час взаємовідносин зі мною, але мені здається, що він не здатний на обман. Мої родичі його просто обожнюють, особливо мама. І я впевнена в почуттях до цього чоловіка.

Джерело

Загалом, моє життя було відносно безтурботним. З ним я зрозуміла, що таке любов і «кам’яна стіна», за якою жінки ховаються, виходячи заміж. І він дав мені життя, про яке я мріяла. Його стараннями я стала більш впевненою і розкутою. Він добре ставиться до дітей. Вони теж його люблять. Тепер життя ділиться на «до» і «після». Прокинулася совість каже, що треба розповісти. А емоції не дозволяють!

Кажуть, що чим краще у жінки життя, тим більше дурниць вона робить. Це стосується і мене. Я поїхала на корпоративний вечір, зустрілася з колегами (незважаючи на достаток, я продовжую працювати, адже це підтримує мозок у формі). Ми поговорили, а потім всі поїхали по домівках. Протягом всього вечері на мене дивився молодий підлеглий – наш менеджер. Це хлопець 25 років, не обтяжений серйозними стосунками.

На початку вечора він підійшов, щоб привітати мене зі святом, а потім сказав, що я чудово виглядаю. Дійсно, я стежу за собою – відмінна фігура, ніжна шкіра й ідеальний смак. Але тоді мені здався він робить комплімент двозначним. Неначе спілкуюся не з колегою, а зі своїм старим другом.

Під кінець вечора він знову до мене підійшов і запитав, як справи. Ми мило побалакали протягом 15-ти хвилин. Він навіть намагався запросити мене на танець, але я відмовилася: не хотіла, щоб колеги косо на мене дивилися. У нас з ними близькі стосунки. Вони знають про шлюб і дітей, про стосунки з чоловіком.

Потім всі розійшлися, в ресторані залишилися тільки ми з ним і ще кілька співробітників з сусіднього відділу, яких я майже не знаю. Він запропонував продовжити вечір в іншому місці. У нас виявилося багато спільного – улюблена музика і книги. Я погодилась. Ми взяли таксі і поїхали до нього в орендовану квартиру. Там все і сталося. Коли після я подивилася на годинник: 02.30. Я сказала, що мені час додому, і поїхала. Ми майже не спілкувалися, хоча бачимося майже щодня.

Навіщо я це зробила? Не знаю. Мені здавалося, що новизна – це корисно. Особливо жінкам, які не розпещені чоловічою увагою. Я всі 15 років була хорошою дівчинкою і розуміла, що мій чоловік – далеко не єдиний. Мабуть, мені просто було цікаво, як бути з іншим чоловіком? І чи зможу я сподобатися коли мені уже за 40?

Я переконалася в тому, що є ще порох в порохівницях. Але життя від цього не стало легким. Зв’язок мені не сподобалася. Я зрозуміла, що найприємніше займатися цим з коханою людиною, і не припускала, що зможу так легко погодитися на зраду …

Факт фізичної зради стався, але я вважаю, що душею зберігаю вірність чоловікові. Мені це не подобається, і я розумію, що мені немає виправдання, але мене мучать сумніви: чи говорити чоловікові? Чи уявити, що нічого цього не було, і мені просто наснився сон? Сон в 15 хвилин, який пройшов і повернув до колишнього життя.

З одного боку, я боюся, що він мене не зрозуміє. З іншого боку, я не хочу йому брехати.

Хочеться послухати різні думки. Мені зараз дійсно дуже важко на душі. Якби таке сталося з вами, стали б ви розповідати чоловікові або промовчали? І бажано обґрунтуйте свої версії відповідей, щоб я розуміла, від чого відштовхуватися.

Фото ілюстративне

Sharing is caring!