Я з родиною давно живу за кордоном, і приїхала відвідати маму! Так соромно мені ще не було ніколи!

Події

Маю велику надію, що прочитання цієї історії змусить когось задуматися, і, може бути, змінити свій спосіб життя. Це зовсім нескладно — почати жити інакше. Тільки чомусь мало хто здатний це зробити.

Ми з чоловіком вже досить давно проживаємо за кордоном. Нещодавно змогли вибратися на батьківщину, в гості до моєї мами. На радощах я зібрала всю рідню, і ми вирушили на пікнік, щоб відпочити на природі, з шашликами.

Ми вирішили далеко не ходити — вирушили на галявину, яка знаходиться недалеко від будинку моєї мами. Місце там просто ідеальне — галявина, невеличкий лісок, озеро.

Прийшли на місце.

Польові трави перетворилися в жорсткий високий бур’ян, багато місць випалені або закидані пластиковим сміттям. Я була неймовірно розчарованою!

Ми ледь знайшли більш-менш чисту галявину біля озера, прибрали сміття та недопалки, щоб можна було сісти, розвели вогонь в мангалі. Шашлик вийшов смачний, але вигляд моєї улюбленої галявини мене пригнічував — все таке брудне, жалюгідне. Озеро — і те помутніло. Зайти в нього поплавати я не ризикнула.

З самого початку я наказала рідним не кидати сміття в траву і кущі, а збирати в спеціальний пакет. Сама перевірила, щоб після нас нічого не залишилося. Вже дуже шкода мені було галявинки.

І я голосно обурювалася, як можна так загадити місце, де самі ж і відпочивають. На виході з галявини в ста метрах є сміттєві баки — невже так важко туди донести?

Коли ми вже збиралися йти, я помітила, що пакету зі сміттям ні у кого в руках немає. Я почала розпитувати, у кого він.

І мама від мене відмахнулася — мовляв, ми вже викинули.

Я здивувалася: «Як викинули, куди?» — «Туди, в очерети. А що, ми крайні? Всі там викидають!» Я дуже сильно стримувалася. Дістати сміття звідти було вже неможливо — воно застрягло в очереті над урвищем.

Я усвідомила велику істину: вони заслуговують того, як вони живуть. Вони заслуговують потрісканого асфальту, ліхтарів без ламп, брудних вулиць, смердючих річок, злoчинного уряду, жебpацьких зарплат і пенсій.

Їм самим плювати на себе, так чому б уряду не плювати на них? Вони самі себе не поважають — хто буде їх поважати у відповідь?

Це не уряд смітить на вулицях і громить дитячі майданчики. Це не пpезидент краде лампочки і дроти. Я більше не вірю вашим скаргам.

Земляки, ви самі собі створили пeкло, і вам в ньому жити. Міняйтеся самі, тоді вимагайте іншого ставлення до вас.

Джерело

Sharing is caring!