Маму викликали в школу. Вчителька була впевнена, що мама скаже: «Ох, він у мене отримає …» Але отримала вона сама.

Новини

Вчителька була впевнена, що мама скаже: «Ох, він у мене отримає …» Але отримала вона сама.

Викликана в школу мати одного учня сказала те, що привело вчительку в лють. Деякий час вони просто мовчки вивчали один одного – вчителька в давно вже вийшлій з моди, але акуратно відпрасованій блузці і симпатична, дуже доглянута, відмінно одягнена жінка – матір одного з учнів.

– Ви хотіли мене бачити, Анна Петрівна? – звернулася вона до вчительки.

– Так! Хотіла! – строго промовила у відповідь Анна Петрівна, – ви ж мама Петі, адже так? Ну ось.

Мені потрібно дуже серйозно з вами поговорити.

– Ну, будь ласка, я слухаю.

– Просто важко, не знаю, з чого і почати! – заторохтіла Анна Петрівна, – це ж кричущий випадок! Ви розумієте. ваш Петя … Він … Він продавав однокласникам стрибунці!

Тут вчителька зробила багатозначну паузу і виразно подивилася на співрозмовницю.

– Ну? – незворушно сказала та, – продовжуйте, будь ласка. Продавав стрибунці. І?

– Що значить «і»? – розлютилася вчителька, – вам цього мало?

– Так, давайте розберемося, – терпляче промовила мама Петрика, – він продавав стрибунці.

Як я розумію, це такі кульки на гумці, так адже?

– Ну так…

– Тобто, – продовжувала мати, – нічого забороненого, просто іграшки. І що – він це робив під час уроків?

– Ні, але…

– Значить, виключно в позаурочний час? Зрозуміло. Він бешкетував, заважав дітям відпочивати або ще якось порушував порядок?

– Та ні ж! .. – вигукнула Анна Петрівна, але мама Петрика знову не дала їй договорити:

– Так що ж тоді? Що такого ви хотіли мені повідомити, що в терміновому порядку змусили мене прийти в школу? Ви хоча б розумієте, що заради того, щоб прибігти до вас з іншого кінця міста мені довелося перенести прийом в поліклініці? Мої пацiєнти були дуже незадоволені.

Так що, мені довелося домовлятися з ними, і з головним лікарем! Поясніть же мені толком: що сталося? Мій син продавав стрибунці. Він заважав проводити урок? Ні? У нього погані оцінки? Теж ні? Чудово! Може, він щось у когось вкрав? Знову ні? Слава Богу!

Тоді що ви так зациклилися на цих нещасних стрибунецях?

– Але ж це було в школі … І взагалі продавати …

– Ага, тобто, якби він роздавав іграшки даром, ви не стали б заперечувати. А то, що підліток намагається налагодити щось на кшталт власного маленького бізнесу, обурило вас до такої міри, що ви вирішили відірвати мене від роботи?

– Зрозумійте: Петя торгував стрибунцями!

– І що? Я щось не пригадую, щоб в статуті школи було написано, що учням забороняється продавати на перервах стрибунці. Або я щось пропустила?

– Це школа! Розумієте, школа, – Анна Петрівна вже просто тремтіла від обурення, – а не магазин! Тут нічого не можна продавати, розумієте?

– Справді? Щось я не чула, щоб у вашому буфеті безкоштовно роздавали пиріжки. Так що там пиріжки! Води безкоштовно не наллють!

– Яке це має відношення до справи? – здивувалася вчителька

– Ну, як же: ви говорите, що в школі нічого не можна продавати, а тим часом …

– Перестаньте! – розлютилася Анна Петрівна, – ви добре знаєте, що я маю на увазі.

– На жаль – не розумію. Правила школи не забороняють учням продавати стрибунців. Значить, мій син ніяких правил не порушував. Вважаю питання вичерпаним. Або ви щось ще маєте мені сказати?

– Я вважаю, вам слід серйозно поговорити зі своїм сином.

– Обов’язково! Я сьогодні ж скажу йому, який він молодець – відмінно розрахував своє маленьке комерційне підприємство! А вас я переконливо прошу надалі не смикати мене через подібні дрібниці – мій час коштує дорого.

Ось вам, як говорили колись два світи – два способи життя. З одного боку, хотілося б, щоб чадо добре навчалося, слухалася тата і маму і ні в якому разі не засмучувало вчителів. З іншого – якщо не давати дитині можливості проявити ініціативу, спробувати себе в чому б то не було (хоч в бізнесі, хоч в спорті, хоч в мистецтві – та де завгодно), то чи варто потім дивуватися, що «дитинка», доживши до тридцятника, париться в офісі рядовим співробітником? А адже це, в основному як раз тому і відбувається, що свого часу хтось (вчителі або батьки) на корені «зарубали» якусь його ініціативу.

Ось у Петрика, швидше за все, все складеться більш вдало. Оскільки його мама розуміє все абсолютно правильно. І дає своїй дитині шанс спробувати. Ну, а те, що Анна Петрівна цим незадоволена … Та Бог з нею, з Анною Петрівною!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

Джерело

Sharing is caring!